образ Мелашки й Лавріна з цитатами. Образ мелашки
Цитатна характеристика до образу Мелашки із твору “Кайдашева сім'я” Івана Нечуй-Левицького
У статті дібрані основні цитати, котрі допоможуть вам охарактеризувати героя твору Івана Нечуй-Левицького “Кайдашева сім’я” Мелашку. Даний матеріал можна використати для цитатної характеристики образу.
1. “— Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо, — сказав веселий Лаврін…”2. “З-під квітки виринула з колосків голова з чорними кісьми і неначе поплила понад колосками. Лаврін углядів, що ту чорноволосу голову двічі обвивали жовтогарячі кісники, а за кісники були затикані цілі пучки червоного маку…”
3. ” До неї з води виглянуло її лице, свіже, як ягода, з чорними бровами…”
4. “Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк…”
5. “Лаврін дивився на дівчину, як вона спустила на щоки довгі чорні вії, як вона потім повернулась боком, дивилась на воду, на скелі, як блищав її чистий, рівний лоб…”
6. “Дівчина засміялась і блиснула всіма білими зубами проти сонця…”
7. “…блиснула на його карими очима…”
8. “Він погнав воли й не міг одірвати очей од тонкого стану, загорнутого в горсет, од тонкої загорілої шиї…”
9. “Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона в своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень…”
10. “Брови чорні, очі карі — любо подивитися; личко, як калина, а як гляне, засміється, в мене серце в’яне…”
11. “Мелашка була дуже молода…”
12. “Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава…”
13. “Мелашка розцвіла і стала повніша на виду. Її очі, її тонкі брови блищали на сонці, а лице горіло рум’янцем од висків до самого підборіддя…”
Шановний користувач. Тобі сподобалося цей сайт? Ти отримав тут те що шукав і не міг знайти? Тебе переповнюють слова вдячності творцям сайту, чи ти просто хочеш допомогти іншим? Високоймовірно, що в тебе є якісь матеріали, які можуть бути корисними для інших (цитати, шкільні твори, цитатні плани, характеристики героїв, твору, відповіді на домашки, та інше, що може знадобитися школярам). Не полінися і надішли їх на пошту [email protected], або напиши в коментарях (а ми вже їх опублікуємо окремо), і тобі подякують сотні школярів з ісієї України!
www.scholar.in.ua
“Кайдашева сiм’я” образ Мелашки | Література
Мелашка: вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха.
Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.
Мелашка має ще й чуйну поетичну душу. Письменник сам говорить про неї: “Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона у своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень” .
Спокійна вдачею, Мелашка терпляче зносить усі образи від свекрухи і Мотрі, але згодом, піддаючись впливу середовища, переймає звички, лайливу мову, грубість, що панувала в сім’ї Кайдашів.
Як до наймички, ставилася Кайдашиха до Мелашки, загадуючи їй важку роботу, та ще лаяла і кривдила її. Тут Мелашка і зрозуміла, що живе не в матері, а в свекрухи, “що рідна мати і б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гірше, ніж кулаками” . Мелашці хотілося піти до матінки та виплакати сльози, але люта свекруха і туди її не пускала.
“Така нудьга мене бере, що, здається, якби я зозулею полетіла, то ліси посушила б своїми сухотами і зелені луги сльозами залила” .
Але не тільки через свекруху плакала Мелашка. “В хаті гризла свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря” .
Мотря не любила Мелашку, все зачіпала її і ставилася до неї недобре ще й через те, що Мелашка жила в одній хаті з Кайдашихою.Не могла звикнути чуйна Мелашка до таких обставин, і як тільки сталася нагода і Мелашка потрапила до Києва, де не було ні лютої свекрухи, ні Мотрі, вона вирішила залишитись там і стати за наймичку в чужої людини.
Але в Києві, де не було Мотрі і свекрухи, не було й Лавріна. І Мелашка розуміє, що не тільки вона сумує за коханим, а й він за нею теж побивається. Так і повернулася вона додому. Мелашчина втеча трохи примирила її зі свекрухою, а Мотрі вона більше не змовчувала. Але й тепер, в умовах родинної колотнечі, Мелашка далеко стриманіша, ніж Мотря. Вона сама ніколи її не зачіпала, а тільки захищала свою людську гідність.
На образі Мелашки автор показав, як умови дрібновласницького побуту нівечать душі хороших людей, роблять їх жорстокішими, грубішими, егоїстичнішими. Поступово Мелашка переймає звички, лайливу мову, грубість, що існували в сім’ї Кайдашів. Наприклад, коли Мотря за бідне походження називає її дітей старцями, Мелашка від повідає : “Брешеш, брешеш, як стара собака. Та й брехати добре не вмієш. У тебе до того розуму та хисту нема”.
Loading...neimovirne.ru
Образи головних героїв "Кайдашевої сім'ї"
Головні герої твору І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»
1. Омелько Кайдаш – голова сім’ї.
2. Маруся Кайдашиха – його дружина.
3. Карпо – старший син Кайдашів.
4. Мотря – старша невістка, дружина Карпа.
5. Лаврін – молодший син Кайдашів.
6. Мелашка – молодша невістка, дружина Лавріна.
1. Омелько Кайдаш
Омелько Кайдаш – звичайний селянин, темний і затурканий, вже немолодий. Тяжка праця, лиха панщина підірвали його сили, виснажили його. У нього «...здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною».
Кайдаш – дбайливий і працьовитий господар, майстер на всі руки, людина з великим життєвим досвідом. Він ніколи не сидить без діла, завжди щось майструє, чимось займається. Від своїх синів Кайдаш також вимагає працьовитості. Але тяжке життя зробило його нервовим, сердитим і сварливим.
Після одруження синів для старого Кайдаша настає ще тяжче життя. Він поступово втрачає батьківську владу над своїми синами: Карпо і Лаврін перестають його слухатися, намагаються загарбати все господарство і господарювати по-своєму. По суті, Омелько Кайдаш уже ніяк не впливає на перебіг подій у власній хаті. Він пливе за течією, а коли й пробує якось утрутитися в домашні чвари, то зазнає поразки.
Кайдаш богобоязливий, «дуже богомольний» і забобонний. Він дуже боявся втопитися і ревно постився по п’ятницях для того, «щоб не вмерти наглою смертю та в воді не потопати», проте, спившись до божевілля, загинув саме такою лютою смертю.
Більшу частину свого життя Омелько відробив на панщині, яка «поклала на Кайдашеві свій напечаток». Працював він і після панщини, вже на себе, на свою сім’ю. «Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря». Пристрасть до чарки була найбільшою вадою Кайдаша, вона ж його і згубила.
Сумним і безрадісним було життя Омелька Кайдаша, «давнє панщинне горе» зламало його долю і перетворило на затурканого п’яничку, однак не змогло вбити у ньому трударя.
2. Маруся Кайдашиха
Маруся Кайдашиха – один з найяскравіших і найколоритніших образів твору. «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем». Замолоду Маруся служила покоївкою у панів: «Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів». Кайдашиха зневажливо і з погордою ставиться до бідніших від себе, намагається підпорядкувати собі інших, любить вихвалятися, що її шанують пани й попи. Вона завжди охайна і чепурна, часто повторює «проше вас», за що здобула в селі прізвисько «пані економша», дуже прохана і манірна, любить, щоб з нею церемонилися, бо набралась од панів «чимало пишання».
Кайдашиха – сварлива, егоїстична і бездушна жінка. У неї «аж губи трусились до лайки». Інші риси її характеру: пихатість, зарозумілість, чваньковитість, деспотичність, безпідставний гонор. Маруся лицемірна: «...осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом. До природної звичайності української селянки в неї пристало щось уже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот».
Яскравим засобом, що характеризує Кайдашиху, є її мова. Спочатку в її звертаннях до Мотрі багато меду: «моя дитино», «моє серденько любе», «моя доню», а згодом: «Цить! А то як візьму кочергу, то й зуби визбираєш», «як пхну, то й ноги задереш!», «Це не Мотря, а бендерська чума».
Кайдашиха кривдить й ображає невісток, ставиться до них зверхньо, прагне керувати ними, наче наймичками, докоряє, обсипає «неласкавими словами». Їй дуже хочеться «на старість полежати та одпочить», тому вона сердиться, що Мотря не буде «покірна та слухняна», а Мелашка «молода, незугарна до важкої роботи».
Проте є в Марусі Кайдашисі і позитивне. Вона працьовита і дбайлива хазяйка, хороша господиня, уміє добре куховарити. Любить своїх синів і пишається ними («...на всі Семигори немає таких хлопців, як мої»). Дуже любить дітей: коли Мотря народила первістка, «Кайдашиха припадала коло свого онука, неначе коло своєї дитини», «колихала його, пестила»; на гостинах у Бієвцях дуже жалкувала, що не має гостинців для молодших дітей Балашів.
Тож не все в образі Кайдашихи є негативним. Це умови тогочасного життя, панщина та дрібновласницькі інтереси зробили її такою егоїстичною й обмеженою, спустошили її душу.
3. Карпо
Замолоду у братів були різні характери і смаки, їх єднало тільки прагнення до власного господарства. Карпо – грубуватий, неласкавий, суворий, з похмурою вдачею, черствий, непривітний, замкнутий, мовчазний; він «ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». Однак він також рішучий, вольовий, наполегливий і працелюбний. Він мріє, щоб його майбутня дружина «була робоча, та проворна, та щоб була трохи куслива, як мухи в Спасівку». Саме з такою дочкою багача Довбиша Мотрею він і одружується. Карпо – хороший сім’янин і гарний чоловік, а ставши батьком, він «ще більше ніби виріс сам в своїх очах». Він дбає про своє господарство, турбується про сім’ю, захищає дружину від нападок матері й батька.
Одружившись, Карпо хоче жити в своїй хаті, мати власне господарство, ні від кого не залежати: «Він був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові. В його була тільки пара волів, і як йому треба було спрягаться під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми».
Однак інтереси дрібного власника та матеріальні розрахунки виходять у Карпа на перший план, а щоденна гризня у домі все більше заглушує у ньому родинні почуття. Побивши батька, Карпо «забув про те і нітрішки не жалкував», а під час однієї зі сварок син погнався за матір’ю із дрючком.
Карпо з Мотрею врешті-решт досягли певного достатку, Карпа обрали за десяцького («Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака»), однак справжнього сімейного щастя вони не зазнали, прагнення багатства та егоїзм натур не дали їм змоги відчути себе по-справжньому щасливими, бо все їхнє життя було отруєне постійними сварками за «моє» і «твоє» та гонитвою за наживою.
4. Мотря
Одним із найдовершеніших образів повісті є образ Мотрі – старшої невістки Кайдашів. Мотря була «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами ... з чорними косами», мала «загоріле рум’яне лице ... з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум із завзяттям і трохи з злістю». Вона виховувалась у заможній родині, була розумною, гордою і незалежною, а за характером – «трохи бриклива, і в неї серце з перцем». Мотря була фізично здорова, працьовита, «робоча»: «Діло ніби горіло в Мотриних руках».
Узявши шлюб, Мотря поринула у тяжкі будні життя Кайдашевої сім’ї. Зла свекруха звалила на неї усю роботу, постійно повчала. Невістка спочатку змовчувала свекрусі, але згодом її терпець увірвався, бо «Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись». Відчувши себе наймичкою, а не господинею, Мотря починає захищати себе, перестає коритися Кайдашисі («– Потривай же, свекрухо!.. Будеш ти в мене циганської халяндри скакати, а не я в тебе») і згодом уже ні в чому не поступається свекрусі, лихословить («Од кобили чую!»; «Ти – змія люта, а не свекруха!»; «Ти злодюга, ти відьма!»).
Щоденна гризня, сварки і бійки зробили Мотрю злою, сварливою, егоїстичною, жорстокою жінкою. Вона втрачає почуття міри, в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим. Її лютість не має меж: в одному із «хатніх боїв» вона держалном деркача виколює свекрусі око. Крім свекрухи, Мотря зненавиділа й Мелашку – дружину Лавріна, зачіпала її, зневажала, била її дітей. Лаврін говорить священикові, що братову дружину «тільки посадить в клітку та показувати за гроші, як звірюку, на ярмарках».
Своїх дітей Мотря виховує у ненависті до бабусі й дідуся, дядька Лавріна і тітки Мелашки, двоюрідних братів і сестер. Вона навіть заборонила дітям спілкуватися з бабою – Марусею Кайдашихою, ще й учить їх дражнити її («– Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка»).
Мотря наділена типовими рисами людини з дрібновласницькою психологією. Вона хоче мати власне господарство, прагне за будь-яку ціну накопичити багатство, «Хазяйновита, але скупа» («вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти»). Жадоба до власності все більше поглинає її.
Лаврін, молодший син Кайдашів, був вродливий, зовні схожий на матір: «Лаврінове молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи – все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір».
Своєю вдачею Лаврін відрізняється від старшого брата. Він лагідний, м’який, душевний, веселий, балакучий, дотепний, жартівливий, добрий, безкорисливий, схильний до ніжності та поетичності. Лаврін бачить в усьому хороше і добре, шанує людей, захоплюється красою природи, має ліричну душу і грає на сопілці.
Мрії про майбутню дружину у нього зовсім інші, ніж у брата: «Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо». Такою і була Мелашка, яку Лаврін щиро покохав і якою захоплювався («Ой гарна ж дівчина, як рай, мов червона рожа, повита барвінком!»), вона для нього «мила, краща од золота, краща од сонця», він не соромиться підставити маленькій на зріст Мелашці стільчик під ноги, коли вона вимішувала тісто в діжі, і витерти рукавом піт з її чола. Ані бідність й убогість Мелашки, ані невдоволення матері невісткою не змогли затьмарити чистоти і ніжності Лаврінового кохання до дружини. Лаврін «ніколи її не то що не бив, і пальцем не зачепив, навіть ніколи не лаявся з нею».
Однак сімейне життя Лавріна й Мелашки також не можна назвати щасливим, бо його псують і нищать щоденні сварки та чвари, які точаться у сім’ї Кайдашів і зачіпають їхні інтереси. Усі добрі задатки Лавріна руйнує невблаганна дійсність, яка поступово вбиває усе найкраще в ньому. Попервах Лаврін з іронією ставився до колотнечі в родині, але згодом і в ньому пробуджуються егоїстичні інтереси та пристрасті. Спочатку Лаврін «перестав слухати батька», бо вже «вважав себе за господаря» і йому «стало важко покорятись дражливому та лайливому батькові», а згодом «загарбав хазяйство у свої руки». Він не може порозумітися з родичами, через кожну дрібницю ворогує з братом, ні в чому не хоче поступатися. Краса та привабливість Лавріна поступово зникають, його мова грубішає, а душа черствіє.
У кінці повісті брати вже майже не відрізняються один від одного: обидва вперті, егоїстичні, непримиренні.
6. Мелашка
Мелашка, Лаврінова дружина, змальована І. Нечуй-Левицьким з найбільшою симпатією. «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк» – так привабливо описує Мелашку автор.
Яскрава природна зовнішня краса Мелашки гармонійно поєднується з красою душевною. Вона тиха, смирна, добра, лагідна, привітна, покірлива, щира, ласкава, працьовита, з повагою ставиться до старших. Її кохання до Лавріна вирізняється ніжністю і поетичністю («все ніби дивилась на тебе – не надивилась, говорила з тобою – не наговорилась»; «Я б прикрила твій слід листом, щоб його вітер не завіяв, піском не замів»).
Життя Мелашки у Кайдашів було невимовно тяжким, хоч «Після вбогої батьківської хати вона ніби ввійшла в панські покої». Кайдашиха ставилася до неї, як до наймички, загадувала їй важку роботу, лаяла і кривдила, а Мелашка «не сміла нічого говорити проти свекрухи і мовчки робила все, що загадувала свекруха». Але не тільки через Кайдашиху страждала Мелашка, а ще й через Мотрю, яка незлюбила Лаврінову жінку і зачіпала її через те, що вона «жила з Кайдашихою в одній хаті». Тож «... в хаті гризла Мелашку свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря». Ще й старий Кайдаш «приходив п’яний додому і зганяв злість більш на невістці, ніж на своїй жінці».
Мелашка від природи була дуже чутливою і вразливою, кожне грубе слово чи докір глибоко ображали її, навіть доводили до сліз. «Заскубуть, заклюють вони мене, мамо, як лихі шуляки голубку», – жалілася Мелашка матері, у якої нечасто бувала, бо лиха свекруха не хотіла її відпускати. Як тільки випала нагода і Мелашка пішла до Києва на прощу, то вона «неначе на світ народилась: її не допікала тут ні свекруха, ні свекор, ні Мотря», тож молодиця вирішила не повертатися більше додому, а залишитися у проскурниці за наймичку. І лише кохання до Лавріна та жаль, що він теж за нею побивається, змусили її повернутися назад.
Мелащина втеча трохи примирила її зі свекрухою, а Мотрі вона вже більше не змовчувала («– Ти мені не свекруха, а я тобі не невістка. Я од тебе не втікатиму і мовчать тобі не буду»). Характер Мелашки поступово змінюється на гірше. Вона вже встряє у сварки та різні родинні конфлікти, переймає звички, лайливу мову та грубість, що панували у сім’ї Кайдашів. Так поступово під впливом оточення Мелашка черствіє, втрачає поетичність і душевну привабливість, втягується у «хатню війну» за «твоє і моє». Вона пристосувалася до таких складних для неї життєвих умов і змогла вижити за таких жахливих обставин.
Якби Мелашка потрапила в інші, більш сприятливі умови, то, можливо, стала б ще кращою, але це «кайдашеве пекло» отруйно вплинуло на неї. На прикладі Мелашки автор показує, як умови дрібновласницького побуту нівечать душі хороших людей, роблять їх жорстокішими, грубішими, егоїстичнішими.
newsuperbook.blogspot.com
Анализ повести И. Нечуй-Левицкого «Кайдашева семья». Образы и характеры героев. - Творческая работа - Украинская и зарубежная литература - ученические произведения
Год написания: 1878р.
Тема: автор поднимает тему семейных отношений; проблемы, ссоры между сім'янинами; трагедия тогдашнего села вообще.
Идея: автор повести хочет научить читателей “не растерять себя”, то есть не потерять свои хорошие черты характера, такие как: отзывчивость, человечность, искренность, уважение, сдержанность.
В разных условиях жизни, в разных ситуациях, с разными людьми оставаться самим собой, оставаться человеком.
Главные герои: Омелько Кайдаш, Маруся Кайдашиха, Карп, Лаврентий, Мотря, Мелашка.
Образ Омелька Кайдаша
Омелько Кайдаш - обычный крестьянин. Тяжкий труд, барщина подорвали его здоровье и силы. У него «здоровые жилистые руки, широкое лицо было худощавое и бледное, словно лицо у монаха».Омелько очень трудолюбив, никогда не сидел без дела, всегда что-то мастерил, чинил. От своих сыновей он также требовал трудолюбия. Но Кайдаш любил выпить - это, пожалуй, было его самым большим недостатком. Тяжелая жизнь сделало его нервным и суеверным.
После женитьбы сыновей, он постепенно теряет родительскую власть над ними, а Карп даже поднимает на старика руку.
Кайдаш спился до безумия и утонул, хотя всю жизнь боялся именно такой смерти.
Образ Маруси Кайдашихи
Маруся Кайдашиха - жена Емелю, имела двух сыновей. Она сварливая, бездушная женщина. Маруся хорошо готовила и в молодости служила у господ горничной, от них и сама «набралась немного панства». Кайдашиха с пренебрежением относится к более бедных от себя, любит хвастаться. Положительные черты ее характера - это то, что она трудолюбивая, заботливая хозяйка, любящая мать и бабушка. Но частная собственность, жадность к земле сделала ее жестокой, жадной. Это приводило к частым ссорам и разладам в семье, и даже драк.
Образ Карпа
Карп - старший сын О.Кайдаша и М.Кайдашихи. Карп был груб, неласкавий, сердитый, молчаливый.
"Его насупленное, желтоватое лицо не видно даже тогда, как губы осміхались."На селе его избрали десятським.
Образ Лаврина
Лаврентий - младший сын в семье Кайдашів.У него привлекательная внешность: «Лаврінове молодое продолговатое лицо было румяным, веселые, синие, как небо, глаза светились приветливо и добро». Парень шутливый, остроумный, веселый. Он во всем видит хорошее, доброе, уважает людей, восхищается красотой природы, имеет лирическую душу и играет на свирели. Но, к сожалению, в конечном итоге и Лаврин становится эгоистом.
Образ Матрены
Образ Мотри - один из самых совершенных образов повести. Матрена - жена Карпа. Девушка была из зажиточной семьи, но добрая и не хвасталась на селе. Взяв брак, погрузилась в тяжелые будни. Злая свекровь свалила на нее всю домашнюю работу. Ежедневная грызня сделала Мотрю злой, сварливой женщиной. А ярость его не имела границ. Виколола свекрови глаз и не переживала, а радовалась этому.
Образ Мелашки
Мелашка - искренняя, тихая, спокойная, ласковая, чувствительная. Она тяжело переживала беспорядок в семье. И постепенно и Мелашка втягивается в ссоры и драки.
В общем, Кайдаши и их жены - индивидуалисты, которые живут своими эгоистическими интересами. Они потеряли чувство достоинства и уважения.
Повесть «Кайдашева семья» заканчивается примирением двух семей.
Проблематика произведения:
- проблема родителей и детей;
- проблема воспитания;
- проблема любви и семейного счастья;
- проблема богатства;
- проблема веры в Бога и соблюдение заповедей;
- проблема народной морали;
- авторитет в общине и самореализация.
Как раскрывается проблема отцов и детей и воспитание в семье в повести «Кайдашева семья»?
Емеля и Маруся Кайдаши - трудолюбивые, своих детей они тоже воспитали трудолюбивыми, но те уже не хотят повиноваться родителям - и в этом одна из проблем родителей и детей в этой семье.
Дети хотели быть самостоятельными, независимыми, поскольку имели характер мелких собственников. Но старшие Кайдаши все время учили и наказывали, что не могло нравиться их детям.
Я считаю, что в этой семье ни старшим, ни молодым не хватило мудрости, культуры, взаимопонимания.
В сварливій семье вырастут и сварливые дети. Например, Карп и Мотря своих детишек воспитывают в ненависти к бабушки и дедушки, дяди Лаврина и тети Мелашки, двоюродных сестер и братьев. Дти должны расти в дружной семье, где царит мир, согласие и любовь, тогда и они вырастут не сварливые и не эгоистичны.
Дети должны уважать старших, а взрослые, в свою очередь - детей.
Как раскрывается проблема любви и семейного счастья?
Чтобы проследить за раскрытием этой проблемы следует сравнить пары: Карп и Мотря, Ларин и Мелашка.
Карпо и Лаврин очень разные, поэтому и жен выбрали по характеру совсем разные.
Пара 1.
Карп и Мотря любят друг друга, парень заступается за кохан, но счастье для них прежде всего состоит в накоплении богатства. Любовь их не романтическое, без поэтичности.
Пара 2.
Ларин и Мелашка безгранично влюбленные, они очень похожи, нежные, поэтические натуры. Для Лаврина было неважное материальное положение любимой девушки. Пара сумела построить свои семейные отношения так, что они счастливы, всегда поддерживают друг друга.
ukrlitra.com.ua
образи героїв твору кайдашева сім'я
Спасибо, очень полезная информация, очень мне помогла
Характеристика Омелько Кайдаш Омелько Кайдаш: стельмах, небагатослівний, забобонний, віруючий, «зазнав панщане горе», полюбляє перехилити чарку. «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.» Характеристика Маруся Кайдашиха «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства». Маруся Кайдашиха — «від її погляду молоко кисне», «на словах, як на цимбалах грає», сварлива, улеслива, любляча бабуся. Характеристика Карпо «Кайдашева сім’я» Карпо: мовчазний, жорсткий, «з нього буде добрий посіпака», працьовитий. «Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.» Характеристика Мотрі «Кайдашева сім’я» Мотря: «має серце з перцем», «бриклива, як муха у Спасівку», заможна, галаслива, жорстока. «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю.» Характеристика Лаврін «Кайдашева сім’я» Лаврін: лагідний, жартівливий, протилежний за характером і зовнішністю своєму брату, неконфліктний, романтичний. «Молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.» Характеристика Мелашка «Кайдашева сім’я» Мелашка: вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха. «Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.»
touch.otvet.mail.ru
Чим відрізняється мелашка від інших жінок кайдашевої сім’ї?
Образ Мелашки – героїні твору Івана Нечуя – Левицького «Кайдашева сім’я» утілює у себе найкращі риси української дівчини.
Мелашка – мила та сором’язлива, красива та працьовита, вона поважає старших, вона здатна на справжнє кохання!
Цей образ сповнен ніжністю, м’якістю та добротою. Добрим серцем та душевною теплотою, незмірною ніжністю натури відрізняється Мелашка від Мотрі, Кайдашихи та інших героїнь Івана Нечуя – Левицького.
Ця дівчина дуже терпляча, саме тому вона з повагою ставиться й до Кайдашхи, через те, що ця жінка є матір’ю її чоловіка. Вона мовчазливо зносила усі образи та підступні вчинки свекрухи, яка з першого погляду незлюбила своєї невістки.
Романтична та ніжна душа дівчини, особливе виховання, повага до старшого покоління не давали Мелашці відміни протистояти свекрусі, так як робила це бойка та норовиста Мотря.
У певний момент терпіння дівчини скінчилося і потрапивши до Києва, вона приймає рішення залишитися жити у Лаврі. Там Мелашці могло бути дуже добре та затишно, але вона дуже сумувала за коханим Лавріном. Серце її боліло й не знаходило бажаного спокою. Це виступає ще одною особливою рисою Мелашки, яка відрізняє її від інших жінок кайдашевої сім’ї – вона віддана та готова на самопожертву заради любові.
Саме тому, зустрівшись з Лавріном Мелашка забуває про усі свої образи та біль,і повертається у родину.
Після цього випадку Кайдашиха, наче відчула внутрішню силу та стійкість духу Мелашки, а тому предстала грубо ставитися та чіплятися до неї. Замість цього, вона зосередила усю увагу на іншій невістці – Мотрі.
Життя Мелашки стало наваго легшим та спокійнішим, але під впливом щоденних сварок та грубощів які щоденно вникали між жінками у цій родині, характер дівчини починає мінятися у гірший бік. З роками Мелашка стала сварливою, дріб’язковою, зверхньою та егоїстичною. Чим далі, тім сильніше починає вона нагадувати Мотрю.
Чому це відбулося? Що сталося з лагідною та доброю дівчиною? Я вражаю, що причиною метаморфози, яка відбулася з Мелашкою, стала м’якість та піддатливість іі натури. Більш сильні жінки, с яскраво проявленими лідерськими якостями «підточили» ніжну та лагідну Мелашку під себе і тому, врешті решт, в її характері починають проявлятися типові для них риси.
Але, образ Мелашки, перед усе, залишається одним з найгарніших та найвиразніших жіночих образів української літератури.
ukrtvory.ru
образ Мелашки й Лавріна з цитатами, русский язык
26 апр. 2016 г., 17:30:05 (2 года назад)
Образи
Іван Нечуй-Левицький розпочинав свої твори з панорамного малюнку місця дії, з докладних описів зовнішності персонажів. При цьому він охоче вдавався до контрасту. Ось і «Кайдашеву сім’ю» розпочинає мальовничий панорамний пейзаж гористого Правобережжя. Автор, зокрема, наголошує: «На тих горах скрізь стримлять козацькі могили, куди тільки кинеш оком. Увесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безлічними могилами похована українська воля». Сам собою напрошується висновок: одна з головних причин того, що Україна деградує, «кайдашіє», є колоніальне ярмо, втрата волі, козацького духу. Уже в експозиції проявляється різкий контраст.
Карпо і Лаврін — протилежності: один має батьківські карі гострі очі, другий схожий з виду на матір; один кремезний, другий — тендітний; один насуплений, сердитий, мовчазний, другий — веселий, привітний, балакучий…
Характери персонажів у «Кайдашевій сім’ї», як правило, статичні. Письмен_ ник робить акцент на домінантах, виокремлюючи одну_дві риси у вдачах героїв. В Омелька Кайдаша — богобоязливість і чарколюбство, у Кайдашихи — чваньковитість, у Мотрі — сварливість. Чи не найбільших змін зазнає характер Мелашки: у ній — спочатку ліричній, ніжній дівчині — теж поселяється «біс» чвар.
Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони — учасники великої родинно_побутової війни, якій не видно кінця. Іван Франко вважав, що «І. Нечуй_Левицький малює в “Кайдашевій сім’ї” гірку картину розпаду українського патріархалізму під впливом індивідуалістичних змагань кожного її члена». Справді, роль батька в Кайдашів зведено нанівець. Омелько Кайдаш, по суті, ніяк не впливає на перебіг подій у власній хаті. Він пливе за течією, а коли й пробує якось утрутитися в домашні чвари, то зазнає поразки. Образ голови родини трагікомічний: з одного боку, він богобоязливий, палко вірить у святу Параскеву П’ятницю, яка ніби рятує від наглої смерті й не дасть потонути у воді, а з іншого — він любить «заглядати в чарку», що потім його погубила, до речі, у ту ж таки п’ятницю. Омелько не може зрозуміти й цілком природного бажання синів мати свою землю, тобто відчувати себе господарями. Родинні чвари переходять межу моральності: Карпо навіть піднімає руку на рід_ ного батька.
Формування світогляду Марусі Кайдашихи, як і Омелька, припало на добу кріпацтва, вона довго «терлася коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові, повага до панів. Вона любила цілувати їх у руки, кланялась, підсолоджувала свою розмову з ними». І після кріпацтва Кай_ дашиху запрошували як куховарку пани й попи, чим вона дуже пишалася. Так і згадується демонстрація панських манер Кайдашихи перед родиною Довбишів під час «розглядин», її приказування «проше вас», над чим сміялося все село (за це Кайдашиха здобула прізвисько «пані економша»). Жорстокість, егоїзм і лицемірство Кайдашихи виявляються саме в стосунках із невістками. Яскравим засобом, що характеризує Марусю, є її мова. Спочатку в її звертаннях до Мотрі багато меду: «моє золото», «серце», «дитя моє», — а згодом:
« — Дай сюди мотовило! Це не твоє, а моє. Принеси од свого батька та й мотай на йому, про мене, свої жили, — крикнула Кайдашиха й ухопила рукою мотовило…
— Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш! — кричала Кайдашиха й сіпала до себе мотовило…
— Це не Мотря, а бендерська чума…
— Твої діти такі зміюки, як i ти… Наплодила вовченят, то не пускай до моєї дiжi…»
Не поступається в лихослів’ї Кайдашисі й «бриклива» Мотря, з її уст лунають репліки на зразок:
« — Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка! (про Кайдашиху, звертаючись до дітей).
— У мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з но_ са горить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне».
russkij-yazyk.neznaka.ru
